Які ж, все-таки, люди різні… Сусідка залишила у мами згорток, він зберігався у нас 10 років

Але вона наполягала – ці речі чужі, потрібно повернути їх колишньому власникові. Стали ми довідки наводити, а Анни Сергіївни вже в жuвuх немає. Зате роздобули адресу Насті і Павла. Мама знала, що я їду в столицю у відрядження через 2 тижні. «Ось і спровадиш їм, це їх спадок. Нам чужого не треба! »

Я підійшла до справи відповідально. Заздалегідь домовилася з ними про зустріч. За 10 років у них дві дочки з’явилися. І ось що дивно, все їх благополучне життя – заслуга Насті.

Вона займає високу посаду в державній структурі. Павло ж перебивається випадковими заробітками, а в основному – на машині дочок зі школи забирає і на гуртки розвиваючі відвозить.

Анна Сергіївна невістку недолюблювала, а фактично, вона її сина з болота витягла, в столиці у квартиру заселила.

Я простягнула їм згорток. Павло скривився: «Ой, та не потрібні нам ці цяцьки. Могла б і не привозити їх. Але ти не думай, ми тебе раді бачити! »

А Настя з лагідною усмішкою прийняла з моїх рук біжутерію і подякувала: «Ось, буде дівчаткам пам’ять про бабусю! Спасибі за турботу!”

Які ж, все-таки, люди різні …

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу: