Як ми підвозили дівчину, яка два роки тому померла

Нічого не залишалося, як відкрити двері – ми вирішили, що дівчина живе неподалік, тож там її втішать та нагодують.

Але все ж тривога не давала нам просто так її покинути. А ще надворі була ніч і всяке могло статися – дівчина ж була в такому стресовому стані.

Тож ми знову почали набирати номер, який вона нам надиктувала. Ніхто не брав слухавку, але ми й не думали здаватися. На третій раз ми все ж таки почули втомлений голос літньої жінки. Ми пояснили їй, що до нас підсіла дівчина, яка назвала себе Юлею, і попросила, щоб ми подзвонили до її матері. Ми поцікавилися, чи це справді мама Юлі і сказали, що дівчина потребує допомоги.

Жінка розридалася у трубку. Вона сказала, що й справді вона – мама Юлі. А ми – негідники, які хочуть із неї посміятися. Адже її Юля померла ще 2 роки тому. Її пізно ввечері збила машина, коли вона з подругами поверталася з дискотеки – у той час вона якраз проходила повз ліс.

Жінка засипала нас прокльонам за теи, що ми так підло жартуємо з нею. А ми заклякли від жаху. Не стали нічого й пояснювати цій бідній жінці, щоб це не завдало їй ще більшого страждання. Самі ж ми так і не могли осмислити всього, що сталося.

Ми ще зробили не одне коло біля того місця, де висадили Юлю, але більше її у нічному місті так і не помітили. До батьків мого друга ми приїхали о другій ночі. Вони теж не спали – дуже вже хвилювалися за свого сина. Але нарешті ми стали всі разом пити чай на кухні. А згодом пішли спати. Проте я так і не міг заснути. За стінкою скрипіло ліжко мого друга. Його ніч теж була безсонною.

З того часу відбулося ще дуже багато всіляких подій – і хороших, і поганих. Але цієї нічної пригоди на дорозі я й досі забути не можу. Якщо б це трапилося тільки зі мною, я б міг списати це бодай на втому або на якусь там дивну галюцинацію. Але свідком цієї пригоди ми стали разом із другом. Тому помилки бути й не могло. Все це відбувалося тоді з нами насправді.

У мене і досі зберігся номер матері тієї містичної Юлії. Я кілька разів хотів їй подзвонити. Але жодного разу так і не наважився цього зробити. Впевнений, що своїм дзвінком аж ніяк не можу розвіяти її страждання, а завдам їй ще більшого болю. Тож хай поки все залишається так, як є.

Источник

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу: