“Я на вокзалі вже третю добу живу, мені йти нікуди, чоловік з дому вигнав”

А термін то у неї великий уже був, тижні через три-чотири наpoджувати. Ну, що ось тут зробиш? Залишила у себе, клич по знайомим кинула, принесли нам і ліжечко, і коляску, і речей дитячих багато різних розмірів.

– Світ не без добрих людей, Катрусю, впораємося!

– Дякую, Лідіє Михайлівно, не знаю, що б я без Вас робила.

Наpoдилася у Каті дівчинка, крупненький така, гарненька. Назвали ми її Василиною, вже дуже Каті це ім’я подобалося. З гpyдним вигодовуванням на нервовому грунті у Каті не надто задалося, тому вирішили ми, що я з малятком сидіти буду, а Катя на роботу вийде.

– Куди ось тільки мене візьмуть без досвіду роботи? Я бухгалтер за освітою, але не працювала жодного дня за фахом.

– Не переживай, Катрусю, я не останньою людиною на заводі була до самої пенсії, прилаштую тебе по знайомствам своїм.

Катю взяли в економічний відділ наймолодшим фахівцем. Боялася я, звичайно, що вона не впорається, але все сталося якраз навпаки, дівчина виявилася дуже тямущою і навченою. Через півроку мою Катю навіть підвищили, а мені подяку за такого працівника висловили.

Так і жили ми з цією чужою дівчиною, як рідні. Василина росла, бабусею мене називала, ось вже в дитячий сад пішла, коли їй два рочки виповнилося. А тут Катя мене новиною приголомшила.

– Лідія Михайлівна, не знаю, що і робити. Керівник нашого відділу, Костянтин Юрійович, знаки уваги мені надає давно, а тут і зовсім в коханні зізнався і заміж запропонував за нього вийти.

– Тобі то він, Катю, подобається?

– Подобається, але боюся я знову обпектися.

– А ти не бійся, ти ж не одна тепер в цьому житті, у тебе є я.

Катя обняла мене і заплакала. Через два місяці у нас було весілля, віддала я своїх дівчаток в надійні руки, я то знала, що Костянтин хоч і молодий, але людина пристойна і вихована.

На знак подяки за ці два роки, Катя ніколи мене не забуває: дзвонить кожен день, хвилюється про моє здоров’я, на свята хороші подарунки дарує, з Василиною до мене частенько приїжджають. Ось так на старості років я знайшла дочку, милу і турботливу Катю. Не бійтеся, люди, робити добрі справи!

Джерело.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу: